Відновлювана енергетика дедалі частіше звучить серед рішень, які здатні дати відсіч глобальним змінам клімату. Вітрова та сонячна енергетика швидко
розвиваються. Втім, триває дискусія про те, чи вистачить їхнього потенціалу, щоб замінити корисні копалини для звичайних та промислових споживачів. Такі дебати, тим не менш, рідше стосуються виробництва енергії з біомаси.
Біоенергетика — це місцевий розвиток, створення постійних робочих місць для сільських жителів, зміцнення інфраструктури. Для України біоенергетика є одним із стратегічних напрямків розвитку сектора відновлюваних джерел енергії, враховуючи високу залежність країни від імпортних енергоносіїв,
в першу чергу природного газу, а також великий потенціал біомаси, доступної для виробництва енергії.
Втім, навколо цієї теми вирує чимало міфів. Розберемо найпопулярніші з них.
1. «Відновлювана енергетика — це лише сонце і вітер» — Міф.
Насправді, це не так. Сонячні та вітрові електростанції більш відомі широкому загалу. Проте екологічно чиста енергія не обмежується виключно цими джерелами. Не варто забувати також і про гідроенергетику, енергію океанів (наприклад припливи і відливи), геотермальну (найпоширенішу в країнах, де є гейзери), а також про біоенергетику.
В останньому випадку йдеться про отримання енергії з біомаси, яка раніше вважалася, по суті, відходами виробництва. Більше того, технології біоенергетики не просто одержують енергію екологічно чистим шляхом — а й сприяють відновленню природи. Так, вона використовує шкідливі для навколишнього середовища відходи, перетворюючи їх на «чисту» енергію та органічні добрива.
Йдеться про зменшення викидів парникових газів в атмосферу — важливу у розрізі глобальної стратегії на декарбонізацію економіки. Економіка вимагає менше газу, що видобувається, який можна замінити біогазом. Сільське господарство водночас отримує значний ресурс органічних добрив, використовуючи які замість хімічної продукції, можна сприяти оздоровленню ґрунтів та відновленню їхньої родючості.
2. «Біоенергетика — не панацея для екології» — Маніпуляція.
Критики звинувачують біоенергетику в тому, що вона все одно не допоможе навколишньому середовищу. Але такі тези є чистою маніпуляцією. Жодне джерело енергії не стане панацеєю для збереження природи та протидії змінам клімату. Втім, саме біоенергетика має значний потенціал: «сировина» для отримання енергії так чи інакше виробляється як відходи сільського господарства.
Звичайно, сама біоенергетика не замінить всі інші джерела енергії. Втім, її розвиток дозволить значно зменшити використання корисних копалин.
Наприклад, загальний потенціал виробництва біометану з аграрної сировини в Україні становить щонайменше 7,8 млрд куб м щорічно, а біомаси в Україні достатньо, щоб замінити весь імпорт газу (близько 12 млрд куб м) та вугілля (близько 21 млн т).
Не варто забувати і про додатковий ефект біоенергетики. Вже зараз, за розрахунками біоенергетичної асоціації України, ця галузь створює близько 20 тисяч робочих місць в Україні. Крім того, біомаса вже сьогодні заміщає близько 4 мільярдів кубометрів газу щорічно. Завдяки роботі біоенергетичних підприємств у країні викиди СО2 щорічно менші на 8 мільйонів тонн.
3. «Через біоенергетику вирубають усі ліси» – Міф.
Цей міф популярний не лише в Україні, а й, наприклад, і в США. З одного боку, якби ліси так просто вирубувати, людство вже давно зробило б це. На щастя є чимало природоохоронних регуляцій, які охороняють «легкі планети». Крім того, поява нових технологій не призведе до того, що люди вишиковуватимуться в черзі, щоб «здати» нашвидкуруч порубані ліси.
Важливо розуміти, що сировиною для біоенергетики є лісова та сільськогосподарська біомаса, а також біовідходи. До сільськогосподарської відносимо, наприклад, солому пшениці, стебла кукурудзи, лушпиння соняшника, відходи тварин ферм, рибного господарства, відходи харчової та переробної промисловості.
Варто зазначити, що сьогодні лісова біомаса ще домінує як джерело енергії в Україні. Втім, аграрний потенціал України значно більший.
За оцінками UABIO, енергетичний потенціал агробіомаси становить 76% від усієї біомаси. І він може вийти на повне використання до 2050 року.
4. «Біомаса годиться тільки для опалення» – Міф.
Насправді біомаса використовується й у генерації електроенергії. Наприклад, у грудні 2019 року холдинг МХП запустив в експлуатацію першу чергу біогазового комплексу Біогаз Ладижин у Вінницькій області — із встановленою енергетичною потужністю 12 МВт. Він став найбільшим біогазовим комплексом у світі, який переробляє органічні відходи курчат-бройлерів.
На тлі нестабільності цін на ринках енергоносіїв можливості біоенергетики, які не залежать від погодних умов чи політичних дискусій, виглядають ще привабливішими.
Економічний аналіз Держенергоефективності України
зазначає, що залежність України від постачання нафтопродуктів з Росії та інших країн робить її вразливою у забезпеченні пальним автотранспорту, сільськогосподарських та інших машин. Відповідно, організація виробництва біопалива називається одним із пріоритетних стратегічних завдань держави в області енергетики.
Використання рідкого біопалива дозволить зменшити викиди в атмосферу парникових газів і матиме позитивний вплив на скорочення імпорту нафтопродуктів.
5. «Біопаливо неефективне з економічної точки зору» — Міф.
Нерідко звучать тези, що виробництво біопалива витрачається більше енергії, ніж може дати отриманий продукт. Це міф, який легко заперечується цифрами. За даними Renewable Energy World, співвідношення віддачі до витрат для кукурудзяного етанолу становить 1,3:1, для етанолу з цукрової тростини – 8:1, біодизеля – 2,5:1, для біопалива з целюлозних відходів – від 2:1 до 36 :1.
Якщо ж подивитися на ціни біопалива та біодизеля, то особливі економічні відмінності також не помітні. Етанол, за різними оцінками, показує близько 70% ефективності порівняно з бензином (якщо рахувати за кілометри на літр палива). Втім, на світових ринках ціни на біоетанол якраз на близько 30% нижчі за традиційне паливо. Тому вартість одного пройденого кілометра виходить схожою.
